Футзальний клуб «Біличанка» (селище Коцюбинське) нещодавно увосьме завоював титул чемпіона України і встановив рекорд України з ігрових видів спорту. Команду добре знають за кордоном. Президент і головний тренер клубу, головний тренер Національної збірної України з футзалу Володимир КОЛОК каже, що досягти таких висот допомагає не лише знання тактики і стратегії, а й дівчачої психології.

У 1993 році зареєстрували Спортивно-оздоровчий футбольний клуб «Біличанка-93». І того ж року в Коцюбинському клуб провів перший міжнародний турнір за участю 8 ко­манд з Коцюбинського, Києва та Москви.

Тоді ж і народився футзал — футбол у залі. «Футзал для дівчат є більш ком­фортним, ніж гра на великому полі, менш агресивним і травматичним, бо за прави­лами не дозволяється тісний контакт між гравцями, — каже Володимир КОЛОК. — Оскільки майданчик малий — дівчата часто зустрічаються з м'ячем, що призводить до емоційних ігрових ситуацій».

У 1995 році команда клубу вперше взяла участь у Всеукраїнських змаганнях з футза­лу — прем'єрному чемпіонаті України серед жіночих команд. Тоді «біличанки» зайняли останнє місце, але це лише надало сил дівча­там. Починаючи від 1996 року в дитячих першостях України, команда не опускалася ниж­че третього місця у всіх дорослих категоріях.

Зараз у «Біличанці» понад 40 майстрів спорту України, «старожили» команди побу­вали на змаганнях у близько 20-ти країнах світу, дехто грає за контрактом за кордоном. «У 2009 році наша Аліна ГОРОБЕЦЬ була визнана кращою футзалісткою світу в скла­ді «Біличанки». Аліна і Катя ШЕРЕМЕТ стали чемпіонками Росії, володарками кубку Ро­сії. Аліна минулого сезону ще й забила най­більше голів у Росії», — перелічує тренер.

Звісно, перемогам передували постійні тренування і дотримання режиму, теорія гри та аналіз. А ще — уміння тренера бути пси­хологом. «Багато моїх колег, які тренували жіночі команди, витримували місяць-два. Я їх дуже добре розумію — дівчата не завжди передбачувані. Буває, скажеш комплімент — образилася, вичитаєш суворо — дякує, — роз­повідає Володимир Васильович. — Похвалив нову зачіску, а їй перед тим хтось сказав про­тилежне — вже твої слова сприймає як на­сміх. Але на відміну від хлопців дівчата більш дисципліновані, працелюбні, віддані справі, колективу. Напевно, перш за все тренеру до­водиться бути психологом. Бо якщо не може знайти підхід до дівчат, то жодні знання так­тики і стратегії гри не допоможуть», — ділить­ся двадцятирічним досвідом тренер.

Отримавши освіту, «біличанки» трену­ють дітей у Коцюбинському, Ірпені, Києві, працюють інструкторами з фітнесу — тим самим продовжують справу клубу.

Ірина БРАСЛАВСЬКА, Газета «Західне передмістя Києва»