- Доброго дня! Навчаюсь я на 5 курсі в НПУ ім. М. П. Драгоманова, на факультеті фізичного виховання та спорту, спеціальність-фізичне виховання. Майбутній педагог, вчитель фізичної культури.  Жіночий футбол України.

- Займаюсь футзалом я з 2003 року - більшу половину свого життя. В дитинстві я спробувала себе в багатьох видах спорту, але більш за все мені сподобався футзал.

- Моя майбутня професія потребує компетентності у всіх видах спорту, але кращого за мій - не знайшла.

- Насправді в нашому університеті відносяться з великим розумінням до спортсменів, тому завжди йдуть назустріч студентам. Вдається встигати, і там, і там.

- Я вважаю, що цей міф уже давно розвіяний, тому що на сьогоднішній день жіночий футзал розвивається у всьому світі і на досить гарному рівні. І деякі хлопці могли б навіть взяти пару уроків у дівчат-футзалісток.

- Чесно кажучи, міжнародні турніри та турніри взагалі - це інші відчуття, інші емоції і, авжеж, неоціненний досвід. Колись, я згадую, тільки сиділа на лавці заміни і палко вболівала за своїх старших колег, а час минав і вже мені доводилося доказувати тренерському складу свої можливості. Завдяки, знову ж таки, керівництву нашого клубу, ми частенько мали можливість грати за межами України. Угорщина, Польща, Нідерланди, Італія - це один із останніх списків країн. І в кожній з них ми здобували щось нове для себе... Чого тільки варта назва наших суперників - "Атлетико" Мадрид, "Рома" Рим. Тому не можу виокремити щось найцікавіше. Скажу тільки, що спортивне життя - це дуже яскрава сторінка мого життя!

Владислав Третяк, ФАСК