Не встигли ми відвести подих від подій минулого ігрового сезону у жіночому футзалі, як вже залишилися лічені дні до старту підготовки футзалісток жіночого клубу «Біличанка» до нових звитяг. Здобутки 2015 року змусили ще більше заговорити про чемпіонський клуб на теренах Київської області, а особливо Ірпінського регіону. Про підсумки сезону та подальші плани клубу журналістам Київщини розповів президент і головний тренер футзального клубу «Біличанка» - Володимир Васильович Колок.
- Володимире Васильовичу, як ви оцінюєте підсумки минулого сезону?
- По-перше, хотів би згадати про трагедію, яка засмутила всіх шанувальників жіночого футзалу, а саме про смерть видатного тренера, засновника цього виду спорту в Україні Сергія Григоровича Ягодкіна. Це тяжка втрата для всіх. Я вважаю його своїм учителем, адже в першу чергу творче протистояння з його «Нікою» допомогало мені зростати як тренеру. Вічна пам’ять йому! Ми хочемо виступити з ініціативою про організацію турніру в пам’ять С.Г. Ягодкіна під егідою АФУ.
Минулий сезон був цікавіший за свого попередника, адже нашим дівчатам прийшлося грати на чотирьох фронтах: у чемпіонаті та Кубку України, за збірну України та у першості міста Києва серед студенток (дуже гарно організований турнір). В цих змаганнях було зіграно багато цікавих і нелегких матчів. Серед них слід виділити два матчі у Португалії, де нашим дівчатам прийшлося протистояти майбутнім срібним призеркам чемпіонату світу. Два цікавих матчі зіграли в Угорщині проти місцевої збірної. Були цікаві матчі і в Чемпіонаті та Кубку України. Основні суперники додали у майстерності, особливо під кінець сезону і тому перемоги над ними були нелегкими, отже більш приємними. Ми раділи з того, що восьмий раз поспіль нам вдалося зробити золотий дубль. Це своєрідний рекорд України. І це вже історія. Я вдячний своїм вихованкам, які незважаючи ні на які труднощі, довели, що вони справжні спортсменки. Вони встигали і навчатися і працювати і тренуватися. І, незважаючи на аматорський статус, знову стали першими, довівши, що справжній дух команди може здолати будь-які перешкоди. Це в спорті головне. Ось такий підсумок.
- А які плани на наступний сезон?
- Цей сезон буде для нас теж нелегкий. Маємо певні втрати у складі. Але їх не всі можна назвати неприємними. Фесенко (Шеремет) Катя очікує на народження дитинки. Наш клуб у цьому плані, до речі, теж в лідерах. Бажаємо Каті всього доброго. Перейшла у київський клуб воротар нашої команди Скрипленко Аліна. Звичайно не додає оптимізму ситуація в країні і війна. Але до позитиву слід віднести те, що з наступного сезону наша команда буде представляти і м. Ірпінь, влада якого обіцяє всіляке сприяння команді. Маємо багато молодих, перспективних гравців, з якими і будемо боротися за медалі. А там, як Бог дасть. Трохи новин залишу на пізніше.
- Минулий сезон пройшов під знаком протистояння ваших вихованок з вашими ж вихованками, які грали в інших клубах. Чи були якісь особливі переживання?
- Я думаю мої колеги, які знають, що таке знайти дитину, навчити, виховати, підготувати до рівня майстра спорту і гравця збірної підтвердять, що до таких вихованців ставишся, як до своїх рідних дітей. І де б вони не грали переживаєш за них. В цьому сезоні мої вихованки грали і у «Надії» з Гребінки, і у «ІМС» з Києва, і у «Арсенал-Київщина»(Біла Церква). Звичайно приємно, коли дівчата звертаються за порадою, стосовно своєї подальшої каррєри. Спираючись на досвід, хочеться порадити, щоб вони обирали варіанти, де вони б могли рости і вдосконалюватися, як спортсмени і як люди. Свого часу я порадив Горобець Аліні та Шеремет Каті спробувати свої сили у «Лагуні» з Пензи. І обидві стали там чемпіонками. Аліна аж тричі! А ще була кращим бомбардиром чемпіонату Росії. Вони перейшли туди вже маючи диплом про вищу освіту, звання майстра спорту, які допоможуть їм в майбутньому. У «Аврору» так само свого часу перейшла Широка Іра. Ми за них переживали всією «Біличанкою», ділилися результатами їхніх ігор, адже вони були нашими, членами нашої біличанської сім’ї. В цьому сезоні четверо дівчат грали за «Надію», куди я порадив їм піти, адже там вони мали значно більшу ігрову практику, що сприяло їхньому вдосконаленню. І ми також вболівали за них. Ще троє моїх вихованок грали у київській команді. Вони значно підсилили киянок, адже без екс-біличанок, це був інший колектив. Приємно, що повернулася до тренувань Матвійчук Алла. В телефонній розмові, я побажав їй успіхів, адже вона спитала мого схвалення на цей крок. Мені було приємно, як батьку. Бо я ще добре пам’ятаю, як вони приходили в спорт, їхні дитячі сльози і страхи, їхні хвороби і травми, їхні успіхи і невдачі, які я переживав разом з ними. Бог дав мені сил і терпіння вести їх по життю, опікати їх, допомогати їм в міру своїх сил. Я дякую за це. Але прийшов час і вони обрали шлях, що не повязаний з «Біличанкою». Але це життя, це їх вибір і нехай вони живуть , як їм хочеться. А їхня вдала гра, думаю і мені авторитету додає, адже вони мої вихованки. Інколи наші спільні знайомі закидають, мовляв: « Васильович, у вас скрізь свої люди грають, як же ви програєте?». Я задоволений, що знайшлися люди, які за свої кошти продовжили їх спортивну кар’єру. Думаю, без цих коштів, за клуб, за президента чи тренера вони можливо б не грали. А нашій молоді вони гарний подразник і спаринг партнери. Нехай юні вчаться, бо майбутнє за ними.
- Що очікує «Біличанку-НПУ» на міжнародній арені?
- Ми традиційно маємо дуже багато запрошень із-за кордону на різноманітні турніри. Авторитет клубу сприяє цьому. Перший турнір плануємо зіграти у серпні. А від багатьох чемно відмовляємося, бо мусили б жити за кордоном. Та й фінансові можливості не безмежні. Спеціальної підготовки до першого турніру вести не будемо. Він нам допоможе зрозуміти, як іде підготовка до сезону в цілому і що треба буде вдосконалювати надалі. Відчуваючи відповідальність за гру в збірній, пік форми гравців плануватимемо на кінець листопаду, коли можлива участь у чемпіонаті світу. Дай Бог, щоб збірна України туди була запрошена і мала змогу поїхати.
- Чи є інформація про формат наступного чемпіонату України?
- Поки що не має чіткої інформації про це. Але думаю вже скоро АФУ її оприлюднить. Сподіваюся, що всі учасники вищої ліги залишаться.
- Коли знову жіночий футзал можна буде побачити по телебаченню?
- Скажу чесно, що не знаю. Хоча і самому б хотілося дивитися матчі жіночих команд.
- Чи будуть в команді якісь нові гравці?
- Не хочу відкривати всі карти, щоб не наврочити. Скажу лише, що маю надію побачити деяких гравців у новій якості. Є декілька потужних спортсменок, які в силу певних обставин не розкрили себе повністю. Може в цьому сезоні? А ще, до речі, цього літа до нас звернулися декілька іноземних фузалісток з проханням взяти їх до нашої команди. З Ірану, з Бразилії написала дівчина 17 років. До цього гравець збірної Греції. Можливо колись ми матимемо можливість дати таким гравцям шанс, але поки що наш аматорський клуб цього не може зробити. Не вірять, що ми не професійний клуб, тому й пишуть. Хоча, кажуть, що професіонал, це той, хто присвятив своїй професії 15 років життя, а не той кому платять за роботу. Бажаю кожному на своєму місці бути професіоналом.
Copyright ©
2015 FC
Belichanka.com
Категорія: Новини команди |
Переглядів:  2542
|
ПІДТРИМАЙ ОФІЦІЙНИЙ САЙТ КЛУБУ ФК БІЛИЧАНКА:
SUPPORT OFFICIAL WEB-SITE:
|
