Підготовка «Біличанки» до старту нового сезону іде за планом, як завжди, в дружній і творчій атмосфері.
Здається, нещодавно закінчився попередній сезон, а вже на часі новий. Літо для колективу «Біличанки" промайнуло дуже швидко. Це мабуть тому, що вмістило в себе багато цікавих і помітних подій. Після перемоги в Кубку України дівчата трохи відпочили і поїхали на турнір до Голландії, де мали гарну практику з сильними та авторитетними командами з Португалії, Іспанії, Голландії та Хорватії. Окрім турніру, вони два дні провели у Німеччині, в м. Бамберг, у давніх друзів команди. На зворотньому шляху відвідали Берлін, ще два дні провели у нових друзів у Польщі: зіграли товариський матч з полячками, побували на екскурсії та були запрошені на дружню вечерю до гостинних господарів. Ці добрі стосунки у майбутньому тільки міцнітимуть, адже польська команда за духом чимось схожа на «Біличанку». Після європейського вояжу на дівчат чекала цікава подорож до Арабських Еміратів. Завдяки дружнім стосункам і авторитету команди з Коцюбинського, делегація «Біличанки» була запрошена на фестиваль спорту до м. Абу Дабі, де зіграла на турнірі з футболу за футзальними правилами, але футбольним м’ячем і на траві. Підсумкове четверте місце не дуже засмутило наших дівчат, адже суперники були достойними. Та й грати готувалися в інший футзал. Але компенсацією стали фантастичні 10 днів у іншому світі, проживання у п’ятизірковому готелі, екскурсії по Дубаї, шопінг, нові знайомства, заглиблення в культуру арабської країни. Це не забудеться ніколи. Ось такий вийшов подарунок дівчатам за перемогу у чемпіонаті та Кубку. До речі, нові друзі запросили нашу команду на інші турніри до країн Близького Сходу. А ще в міжсезоння в клубі було аж три гучних весілля! Ми всі радо вітали, хоча зараз і відсутню в клубі, але нашу рідну Горобець Аліну та її обранця Ігора, Личко Каріну та її Максима і, нарешті, Шеремет Катю та її Олексія. Отже, ще три наші біличанки обрали свою долю. Нехай їм щастить з їхніми обранцями! Радіємо, що заняття спортом в «Біличанці» ніяк не завадили нашим красуням знайти свої «половинки». Думаємо, що це десь навіть допомогло, адже їх обранці теж добре знають, що таке спорт. Отже, любові їм і злагоди у спортивних сім’ях!
Після свят приходять будні. Нещодавно біличанки розпочали підготовку до нового сезону. Поспішати з форсуванням спортивної форми не стали, розпочали з пробіжок, рухливих ігор та вправ на координацію, до яких з часом додалися вправи ЗФП, робота з мячем та вправи на пляжі, плавання. Це стало можливим на першому чотириденному зборі у м. Ржищів, куди дівчата поїхали на запрошення давнього прихильника команди мера міста Спичака Миколи Антоновича. Під час перебування у Ржищеві, крім тренувальних занять, дівчата відвідали Парк трипільської культури, археологічний музей та влаштували вечір української пісні біля багаття. Цей збір мав не тільки спортивний, а й культурно-виховний характер. Всім така програма сподобалася. Особливо дівчаткам "з дублю", які вперше виїхали на такі збори. Не за горами той час, коли вже їм потрібно буде зайняти місце тих досвідчених колежанок, які підуть в сімейне життя і вже ніколи не зможуть грати за рідний клуб. Зміна має бути достойною.
Підготовка «Біличанки» іде за планом, хоча і дещо скоригована нинішніми подіями в країні, але, як завжди, вона проходить в дружній і творчій атмосфері. Команді є за що змагатися і є з ким. Суперники намагаються підсилити свої склади. Навіть вперше в історії спробують перемогти «Біличанку», скориставшись допомогою тих, хто покинув її ряди. Та ми працюємо як завжди. Але, як не дивно це звучить, для "Біличанки" головне - не результат, а процес. Процес виведення вихованок у ЛЮДИ і у майстри. Вступ дівчат до ВУЗів, отримання дипломів, влаштування на роботу, одруження, народження дітей, написання ними віршів і видавництво книжок, волонтерська, просвітницька, опікунська та духовна діяльність спортсменок, які ще й встигають пристойно грати у футзал, цінуються у клубі не менше, ніж завойовані медалі і титули. Ці справи і здобутки не вимірюються і не замінюються «довгими карбованцями». Десь вони є. Але чи вони головні? Є речі, які не продаються. От за них і будуть боротися справжні біличанки. А «очки, голи і секунди»? Це обов'язково додасться до цікавого, повноцінного, насиченого життя, наповненого змісту, ідей, бажання.